ЗДОРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ВАШОЇ ОСЕЛІ.

ЗДОРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ВАШОЇ ОСЕЛІ. Бажання людини жити і працювати в комфортних умовах і не залежати від примх погоди є цілком зрозумілим. Характер праці за останнє сторіччя також змінився настільки, що сучасна людина перебуває в приміщенні загалом до 80-90% усього часу. Значні кошти і зусилля витрачаються на оздоблення інтер'єру та облаштування приміщень - "видиму" частину комфорту. Проте найважливішому з елементів внутрішнього середовища, основі основ життя -- повітрю, точніше, його якості, традиційно приділяється найменше уваги. Повітряне середовище сучасних житлових та офісних приміщень має багатокомпонентний хімічний склад, який залежить від рівня забрудненості атмосферного повітря і потужності внутрішніх джерел забруднень. До останніх, у першу чергу належать продукти життєдіяльності людини - антропотоксини, продукти неповного згорання побутового газу і продукти деструкції полімерних матеріалів, що входять у склад оздоблювальних та будівельних матеріалів, предметів побуту та побутової хімії. Це і побутовий пил, водяна пара, окисли вуглецю, азоту та сірки, компоненти тютюнового диму, десятки, або й сотні летючих органічних сполук. Понад 25% речовин мають алергенні властивості, багато токсичних та канцерогенних сполук. До того ж, токсичні речовини діють на організм людини не ізольовано, а перетворюючись в результаті хімічних реакцій на більш токсичні і в поєднанні з іншими факторами: температурою і вологістю повітря, електромагнітними полями, іонно-озонним станом, радіоактивним фоном... Хоча в житлових приміщеннях хімічне навантаження є відносно невеликим, проте тривалість цього впливу максимальна в порівнянні з іншими середовищами життєдіяльності людини. За оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, -- «концентрація забруднюючих речовин, в тому числі канцерогенних, всередині приміщень переважно вища ніж у зовнішньому повітрі». Є будинки в яких рівень забруднення у 100 разів вищий, ніж назовні. Наприклад, при дослідженні складу повітря в 182 квартирах і громадських будівлях в Москві, доктор біологічних наук А. Г. Малишева виявила 560 летючих сполук, що належать до 32 груп хімічних сполук. Концентрація багатьох із них, як наприклад, ацетальдегід, ацетон, етиловий спирт, толуол, етилбензол, диметилетилбензол перевищувала гранично допустимий рівень для атмосферного повітря в десятки разів. Це свідчить про наявність в приміщеннях власних джерел забруднень. Інтенсивність виділень летючих речовин з полімерних матеріалів залежить як від кількості і якості цих матеріалів, так і від умов внутрішнього мікроклімату, в першу чергу - температури і вологості. З підвищенням температури на поверхні полімерних матеріалів і збільшенням рівня відносної вологості в приміщенні, інтенсивність виділень летючих речовин зростає. Наприклад, особливо сильно забруднюють повітряне середовище деревно-волокнисті і деревно-стружкові плити, а також різні утеплювачі, які виготовляють з застосуванням формальдегідомістких смол. Лако-фарбові покриття також є джерелом цілого букету летючих органічних речовин. Джерелом небезпеки є й вироби з полівінілхлориду (ПВХ), синтетичні миючі засоби і очищуючі речовини. Одним з недоліків полімерних матеріалів є створюваний ними неприємний запах в приміщенні, який викликає в людини стан дискомфорту, приступи бронхіальної астми, серцево-судинні розлади. Наявність запаху є одним з критеріїв обмежуючих застосування полімерних матеріалів. В даний час прийнято, що в житлових приміщеннях концентрація летючих речовин, що виділяються з полімерів, не повинна перевищувати гранично допустимі концентрації (ГДК), визначені для атмосферного повітря, а сумарний показник кратностей визначених концентрацій декількох речовин до їх ГДК не повинен перевищувати одиницю. Особливі вимоги висуваються до дитячих, освітніх та лікувальних закладів. Концентрація цих речовин прямо залежить від кратності повітрообміну в приміщенні, який, в свою чергу, залежить від ефективності вентиляції. В сучасному будівництві все більш помітна тенденція до хімізації технологічних процесів і в додаванні різноманітних сумішей при виробництві будівельних матеріалів, у першу чергу бетону та залізобетону. Така хімічна модифікація в будівництві може призвести до ще більшого забруднення як внутрішнього, так і оточуючого середовища. Радон, азбест -- "традиційні" найнебезпечніші забруднювачі, що виділяються з будівельних матеріалів. Продукти життєдіяльності людини - антропотоксини, відіграють не менш важливу роль у формуванні внутрішнього повітряного середовища. Виявлено близько 400 хімічних сполук, що виділяються людиною в процесі життєдіяльності. Звичайно, в звичайних умовах негерметичних приміщень, не відбувається накопичення антропотоксинів до рівня, здатного викликати чітко виражену токсичну дію. Проте навіть відносно невеликі концентрації великої кількості токсичних речовин здатні впливати на самопочуття, працездатність та здоров'я людини. Дослідами підтверджено, що повітряне середовище в приміщенні погіршується прямо пропорційно кількості присутніх та часу їх перебування. Сучасні дослідження дозволили ідентифікувати в антропотоксинах ряд токсичних речовин, які можна розподілити за рівнем небезпеки наступним чином: диметиламін, сірководень,двоокис азоту, окис етилену, бензол (2-й клас небезпечності, високонебезпечні речовини); оцтова кислота, фенол, метилстирол, толуол, метанол, вінілацетат (3-й клас, помірнонебезпечні речовини); ацетон, метилетилкетон, бутилацетат, бутан, метилацетат (4- клас, малонебезпечні речовини). П'ята частина виявлених антропотоксинів віднесена до високонебезпечних речовин. Інші ж, хоча й складали десяті й менші частки від ГДК, однак, разом узяті, свідчать про неблагополуччя повітряного середовища. Перебування в ньому протягом двох-чотирьох годин негативно проявлялось на показниках розумової працездатності досліджуваних. Загрозу здоров'ю становить звичайний домашній пил, в якому лише металів знайдено декілька десятків, серед них і такі небезпечні, як кадмій, свинець, миш'як. Попри хімічні сполуки в пилюці містяться плісняві грибки, людський епідерміс, дерматофагоїдні мікрокліщі, безліч бактерій і вірусів. Підвищена відносна вологість, -- понад 80%, є сприятливим середовищем для масового розмноження пліснявих грибків, які в процесі життєдіяльності виділяють токсини. Нарешті, джерелом забруднення і небезпеки в житлових приміщеннях є плити, печі, каміни. При згорянні природного газу виділяються поліароматичні вуглеводні, серед яких багато канцерогенні. Спалювання газу (або інших палив) в повітрі з малим вмістом кисню завжди веде до утворення дуже отруйного чадного газу. Обов'язковим заходами безпеки є оснащення приміщень витяжною вентиляцією і забезпечення постійного притоку свіжого повітря. Гігієністи давно оперують такими термінами, як "житлові хвороби" та "синдром хворих будівель" ("Sick building syndrome") - комплекс факторів, пов'язаних з високим рівнем забруднення повітря приміщень і як наслідком - хворобами населення. До "житлових хвороб" належать туберкульоз, ревматизм, де-які психічні та серцево-судинні захворювання, бронхіальна астма. Для "синдрому..." характерні головні болі, подражнення слизових очей, тошнота, різні патології бронхолегеневої та імунної систем. Забезпечення оптимального повітряного середовища житлових і громадських будівель є важливою гігієнічною і інженерно-технічною проблемою. Головною ланкою у вирішенні цієї проблеми є організація такого повітрообміну, який забезпечить необхідні параметри повітряного середовища. Вентиляція і кондиціонування повинні забезпечити встановлені нормами повітрообмін в приміщеннях і своєчасне видалення газових домішок, надлишків теплоти та вологи, які накопичуються внаслідок життєдіяльності людини і виконання різноманітних побутових чи виробничих процесів. Рекомендовані різними актами і нормативними документами об'єми повітрообміну для різного типу приміщень коливаються в значних межах: від 15-20 м3/год до 200 м3/год на одну людину. Як відомо, тільки для дихання однієї людини та для забезпечення відводу відпрацьованого повітря необхідно постачати в приміщення щонайменше 20 м3/год свіжого, насиченого киснем, повітря. Сучасна медицина успішно бореться з багатьма давніми хворобами людства, але сучасний спосіб життя призвів до швидкого розповсюдження інших, не менш небезпечних захворювань. Ми швидко і передчасно зношуємо свій організм, набуваючи вже у ранньому віці цілий букет захворювань, багатьма з яких наші батьки хворіли вже в поважному віці (інфаркти, інсульти, артрити, різноманітні алергії...). Забруднення повітря і зміна його фізичного складу робить оточуюче нас повітряне середовище дуже несприятливим для людини. Це змушує витрачати до 80 % усіх ресурсів організму лише на протидію негативним впливам, майже не залишаючи сил на підтримку репродуктивних функцій і нормальне функціонування органів, на відновлення імунної системи, а, отже, на боротьбу з інфекційними захворюваннями та швидке відновлення функціональних можливостей (працездатності) людини в цілому. Отож, цитуючи доповідь експертів ВООЗ: "якість повітря, характерна для внутрішнього середовища різноманітних будівель, є більш важливою для здоров'я людини та її самопочуття, ніж якість повітря назовні приміщень" Який вихід? Максимально обмежити використання виробів з матеріалів на полімерній основі, застосовувати екологічно безпечні будівельні матеріали, забезпечити ефективну енергозберігаючу вентиляцію та регулярне якісне пилоприбирання. Провітрювання визнане спеціалістами з екології житла одним з найменш трудомістких, проте ефективних прийомів оздоровлення внутрішнього клімату приміщень. Сучасні герметичні вікна із склопакетами, які прийшли на зміну звичним дерев'яним, незрівнянно кращі за показниками теплозбереження, шумоізоляції, естетики, тощо… Проте, саме вони сприяють появі ефекту повного закупорення приміщень, тобто майже повній відсутності природної вентиляції, яка відбувалась крізь нещільності в "старих" дерев'яних вікнах. Щоденне неодноразове відкривання-закривання усіх вікон, в тому числі й обладнаних механізмом "мікровентиляція", потребує постійної нашої уваги й зусиль та водночас зводить нанівець усі їх переваги, створюючи ті ж самі "протяги", різкі перепади температури та перевитрату енергії на опалення. Пошуком простих і дешевих розв'язань, які покращували б якість повітря у приміщеннях та одночасно забезпечували ощадність енергії, активно зайнялись в період енергетичної кризи в 70-х роках. Ідеальним розв'язанням виявилися автономні провітрювачі, або нагнітачі повітря. Їх сконструйовано та введено до використання у скандинавських країнах ще у 60-х роках. Ідея контрольованої вентиляції з застосуванням нагнітачів повітря почала широко розвиватися та здобувати нові ринки Зі Скандинавії "перенеслися" до Великобританії, Франції, Бельгії, Голландії, США і Канади. Останнім часом їх "відкрили" в Японії і країнах Середземномор'я. У більшості з цих країн у результаті багаторічного позитивного експлуатаційного досвіду було введено адміністративні заходи щодо застосування нагнітачів у сучасних вікнах. Віконний провітрювач є невеликим пристроєм, вмонтованим найчастіше у верхній частині рами вікна (найпростіше і найдешевше), який забезпечує рівномірне обмежене "просочування" свіжого повітря ззовні до приміщення. Спожите повітря виходить існуючими витяжними вентиляційними каналами. Постійна природна вентиляція Вашого помешкання відбувається завдяки існуючій різниці тисків повітря (що в свою чергу залежить від різниці температур) всередині та назовні приміщення, та від тиску вітру. Цей пристрій має можливість регулювання величини струменю повітря і захищений від проникнення дощу, комах. Вікно залишається зачиненим, що підвищує безпеку приміщення на час Вашої відсутності. Провітрювач може монтуватись як при виготовленні вікна, так і на вже встановленому. Не вимагає жодних затрат на експлуатацію, обслуговування та електроенергію. м. Луцьк вул. Теремнівська 57 тел. 28 55 93 тел./факс 71 70 54 E-mail: [email protected] [Photo0]